Наприкінці листопада Кабінетом Міністрів України розроблено та виставлено на обговорення Постанову «Про внесення змін до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» (далі –Правила), затверджених Постановою КМУ від 18 лютого 1997 № 176. У пояснювальній записці вказано, що цей документ один з низки проектів, що направлені на приведення законодавства України у відповідність до стандартів ЄС, а також лібералізацію та дерегуляцію ринку пасажирських автомобільних перевезень.
Спеціалісти
«Публічного аудиту» стверджують, що практика застосування Правил свідчить про їх певну неактуальність та не відповідність сучасним умовам організації перевезень пасажирів автомобільним транспортом.
Так, відповідно до проекту змін актуалізації та спрощення потребують вимоги щодо:
- продажу касово-квиткової документації;
- порядку внесення змін у шляху проходження маршруту, введення або вилучення зупинок та/або змін графіка руху;
- організації нерегулярних перевезень та до процедури відкриття та атестації автостанцій;
- діяльності з надання автостанційних послуг (переліки супутніх послуг, вимоги до інформування пасажирів тощо).
За умови прийняття змін утвориться позитивний інвестиційний клімат, демонополізація ринку, а також відбудеться поштовх для розвитку ринку пасажирських автомобільних перевезень.
У порівняльній таблиці наведемо деякі положення, які плануються змінити.
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту постанови Кабінету Міністрів України
«Про внесення змін до Правил надання послуг
пасажирського автомобільного транспорту»
Якщо говорити про наведені зміни, то можливо дійти наступних попередніх висновків в частині погіршення якості обслуговування пасажирів:
- скасовується обов’язковість попереднього продажу квитків;
- визначення тривалості подорожі без обов’язкової зупинки для задоволення природніх потреб людини;
- зміна маршруту відбувається за бажанням перевізника без чітко встановлених об’єктивних критеріїв для цього;
- часовий проміжок завчасності прибуття пасажирського транспорту на формування.
Крім того, на сайті Міністерства інфраструктури України, як відповідального розробника змін, наявна інформація щодо громадського обговорення проекту нормативно-правового акту, проводиться його оцінка. Результати обговорення вказаного проекту красномовні – підтримують лише 3 % користувачів, які приймають участь в його обговоренні.
Поряд з цим проектом, Мінінфраструктури розроблено ще один проект змін до Порядку регулювання діяльності автостанцій (далі – Порядок), затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 27.09.2010 № 700.
У пояснювальній записці до проекту вказано, що до прийняття Порядку в кожній області Україні функціонували підприємства, створені за радянських час, які об’єднували автобусні станції всієї області. Таких автостанції до 2010 року налічувалось близько 300.
Після прийняття Порядку, який нормативно врегульовував питання, пов’язані із роботою автостанцій, кількість автобусних станцій збільшилась до більше 750.
Разом з цим, за останні п’ять років кількість автобусних станцій суттєво не зросла, що свідчить про неефективність регулятивних механізмів, передбачених Порядком, що безпосередньо впливають на роботу автостанцій, їх рентабельність та привабливість для автомобільних перевізників і громадян.
Проте, запропоновані зміни, які начебто позиціонують проект як позитивний, насправді мають ризики зниження безпеки на автостанціях, відкриття, грубо кажучи, майданчиків для узаконення діяльності нелегальних перевізників, та головніше – усунення органів місцевого самоврядування від регулювання діяльності та контролю з їх боку за проваджуваною діяльністю на автостанціях, що напряму протирічить Закону України «Про автомобільний транспорт». Про це детальніше нижче.
У порівняльній таблиці наведемо деякі положення, які плануються змінити.
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
до проекту наказу Мінінфраструктури
«Про затвердження Змін до Порядку регулювання діяльності автостанцій»
Насамперед слід зазначити, що вказаний проект також виставлено на обговорення, і результати оцінки також негативні: підтримують лише 20 % користувачів, які взяли участь в обговоренні.
Узагальнений аналіз призводить до наступних висновків:
1) за нібито спрощенням процедури відкриття автостанції приховується бажання легалізувати майданчики, на яких здійснюють діяльність нелегальні перевізники;
2) відкриття автостанції буде проводитись без перевірки спеціального компетентного органу – Укртрансбезпека, який повинен контролювати від Держави безпеку громадян при експлуатації транспорту, у тому числі на автостанціях;
3) виключається поняття «паспорт автостанції», хоча вказаний документ містить багато важливої інформації, яка у тому числі впливає на безпеку під час експлуатації автостанції (схему інформування та оповіщення про стан дорожнього покриття, ускладнення гідрометеорологічних та інших умов дорожнього руху, план евакуації пасажирів та персоналу автостанції на випадок пожежі чи інших надзвичайних ситуацій, інформацію щодо пропускної спроможності автостанції, способів інформування пасажирів та реалізації квитків, тощо);
4) виключення розділу ІІІ та ІV Порядку – «Визначення розміру автостанційного збору» та «Розрахунок вартості обов’язкових послуг, що надаються автостанцією перевізникові» може привести до безконтрольного встановлення збору автостанціями та негативно позначиться на вартості квитків, оскільки зараз наявні чіткі критерії, що може входити у вартість такого збору, а при скасуванні вартість буде визначатися власником автостанції без узгодження з органами місцевого самоврядування, на території яких розташована автостанція.
Ще раз про усунення органів місцевого самоврядування від регулювання діяльності автостанцій.
Розробленими змінами пропонується виключити розділ VI Порядку «Взаємодія власника з Укртрансбезпекою, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та районними державними адміністраціями». Так, у діючий редакції Порядку (пункт 6.1) говориться, що відносини власника з Укртрансбезпекою, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною чи районною державною адміністрацією відповідно до пункту 113 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 № 176, регулюються договором, примірна форма якого визначається Мінінфраструктури України.
Пунктом 113 Постанови КМУ №176 також передбачено, що відносини власників автостанцій з Укртрансбезпекою, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та облдержадміністраціями регулюються договором, примірна форма якого затверджується Мінінфраструктури.
Проте, аналізом вищенаведених змін до Постанови КМУ № 176 встановлено, що і вказаний пункт 113 запропоновано виключити.
А відповідно до діючої редакції Наказу № 700 зазначено, що у договорі регулюються відносини, що стосуються порядку організації обслуговування пасажирів та автомобільних перевізників на відповідних автобусних маршрутах.
Крім того, власник автостанції зобов’язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання свідоцтва про атестацію автостанції звернутися стосовно укладення договору до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної чи районної державної адміністрації щодо обслуговування пасажирів та перевізників на внутрішньо обласних маршрутах.
Договір між власником та Укртрансбезпекою або між власником та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною чи районною державною адміністрацією укладається на строк дії свідоцтва про атестацію. Зараз цей строк 5 років, а запропоновані зміни хочуть зробити атестат безстроковим.
Крім того, у разі схвалення запропонованих змін, незрозуміло як Порядок у новий редакції буде узгоджуватись із положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт».
Так, відповідно до ст. 6 Закону органи місцевого самоврядування формують мережу міських автобусних маршрутів загального користування і здійснюють у межах своїх повноважень контроль за дотриманням законодавства у сфері автомобільного транспорту на відповідній території.
Згідно ст. 28 Закону, перепрофілювання автостанцій може здійснюватися їх власниками лише при закритті усіх автобусних маршрутів загального користування, що пролягають через них, та за згодою органу місцевого самоврядування населеного пункту.
Проте, як вказано у проекті змін, рішення про закриття автостанції приймається її власником одноособово, тоді як і Закон, і діючий Порядок, вказують на додержання двомісячного терміну перед закриттям автостанції для виведення та зміни маршрутів перевізників від цієї станції. Тому знов таки виникають протиріччя.
Таким чином, Законом передбачені реальні об’єктивні регуляторні повноваження у сфері діяльності автостанцій з боку органів місцевого самоврядування, а Порядок ці процедури деталізує.
Натомість, зараз хочуть усі процедури убрати і залишити цю сферу неврегульованою, ризикованою, з великою кількістю протиріч. Хоча, якщо знов повернутись до положень пояснювальної записки, можливо побачити, що за 4 роки дії Порядку ситуація тільки покращилась, тому чіпати те, що вдало працює, недоречно, тим паче з урахуванням вищенаведених ризиків.
Наприкінці можливо навести ще один приклад невдалості запропонованих змін. У додатку 1 діючого Порядку перелічені вимоги до автостанцій у відповідності до класу. Як було вказано вище, класи автостанцій та паспорти хочуть скасувати. Проте, серед вимог є чіткі критерії наявного обладнання, приміщень на автостанції, наприклад:
- наявність приміщень для пасажирів з дітьми (кімната матері і дитини);
- наявність кімнат для тривалого відпочинку водіїв;
- майданчик для відстою автобусів;
- наявність квиткових кас, пристосованих для користування особами з обмеженими фізичними можливостями;
- наявність громадських вбиралень;
- наявність громадських вбиралень, пристосованих для осіб з обмеженими фізичними можливостями.
ВИСНОВКИ
За результатами аналізу запропонованих змін можливо вказати, що їх прийняття є недоречним, оскільки наявні наступні ризики:
- зниження якості обслуговування пасажирів;
- зниження безпеки пасажирських перевезень;
- збільшення кількості нелегальних перевізників;
- збільшення кількості автостанцій з сумнівним рівнем послуг, що надаються;
- усунення органів місцевого самоврядування від контролю та регулювання вказаної діяльності, хоча така можливість передбачена Законом;
- недодержання правил пожежної безпеки на автостанціях, дій на випадок надзвичайних ситуацій, тощо;
- не врахування потреб осіб з обмеженими можливостями, що призведе до порушення їх прав.
.gif)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
.png)
