Подільський район - один з десяти районів столиці України, міста Києва. До його складу входять масив Вітряні гори, Виноградар, Куренівка, частина Нивок, Рибальський півострів, Мостицький масив і центральна частина - Поділ - місцевість, яка і дала назву району. Як адміністративна одиниця, Подільський район був створений у 1921 році і в травні 2011 року відсвяткував своє 90-річчя.
Мабуть, на цьому з історією закінчимо і перейдемо безпосередньо до оцінки району в наші дні. Образно Подільський район можна поділити на три частини: культурну (Поділ, Юрковиця), промислову (Плоске), житловий масив (Куренівка, Виноградар, Вишгородський, Мостицький, Вітряні Гори, Мінський).
Почнемо з культурної частини району, в якій знаходиться велика кількість музеїв, навчальних закладів, театрів і кінотеатрів.
Зазначимо, зокрема, йдеться про Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київську державну академію водного транспорту, Академію муніципального управління, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», інститут підприємництва, права і реклами. Також тут працює «Театр на Подолі» і театр «Колесо». Частково на території Подільського району - Андріївський узвіз.
В цілому, враховуючи цю особливість, благоустрій на належному рівні, однак кінотеатри трохи «пошарпані», подекуди фасади житлових будинків, яких тут небагато, розмальовані графіті, оббиті або навіть покриті цвіллю. Також в список мінусів культурної частини Подільського району можна віднести відсутність парків, малу кількість дитячих майданчиків і невтішний, як і по всьому району та місту, стан доріг.
Зовсім інша ситуація в промисловій частині району, яку в основному представляють заводи і фабрики.
Нагадаємо, тут знаходиться близько 50 виробничих підприємств, серед яких деякі з світовим ім'ям.
Благоустрій не можна назвати задовільним, адже гуляючи в цій частині міста, мимоволі зіштовхуєшся з купами сміття. Зі мною так сталося на вулиці Вікентія Хвойки. Склалося враження, що «сміттєзвалище» тут вже не один місяць. Також серед великих мінусів «промислової» частини району - транспортне сполучення. Зазначимо, ця частина району виступає таким собі «мостом» між «культурною» та «житловою», їх з'єднують вулиці Костянтинівська та Новокостянтинівська, але дістатися з однієї частини району в іншу не так вже просто. Розраховувати можна тільки на автобуси, однак вони ходять раз на 15-20 хвилин.
Ну і нарешті, остання частина Подільського району - житловий масив, благоустрій якого в цілому не розчаровує, але бажає кращого. Примітно, що тут чисто, не дивлячись на те, що проживає найбільша кількість людей у порівнянні з іншими частинами району. Доглянуті парки, вулиці.
Сумно лише, що зібране сміття вивозять рідше, ніж в тому є потреба. Зокрема, я спостерігав переповнені сміттєві баки біля Куренівського парку. Також хотілося, щоб було менше ям у дворах.
У висновку, проаналізувавши усе сказане, хотілося б зазначити, що Подільський район Києва створює непогане враження: тут можна погуляти і є на що подивитися, проте і він неідеальний.
Михайло Виговський