Рус Укр
ГоловнаІнтерв’юІнтерв’ю«…У мешканців виникли припущення, що «якісна вода з-під крану» – це якийсь популізм» - Андрій Білик
Новини ЖКГ
28 Березня 2024 p.
27 Березня 2024 p.
26 Березня 2024 p.
25 Березня 2024 p.
22 Березня 2024 p.
21 Березня 2024 p.
19 Березня 2024 p.
Опитування всі опитування
ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ ВАМ ВЧАСНО СПЛАЧУВАТИ РАХУНКИ ЗА ПОСЛУГИ ЖКГ?
Занадто високі тарифи
Регулярне підвищення квартирної плати
Низька якість послуг або їх повна відсутність
Не дотримання виконавцями термінів з вивезення сміття
Бездіяльність ЖЕКу
Нічого, я завжди вчасно сплачую
Я не вважаю за потрібне платити за комунальні послуги


УК  NEW Роз'яснення, щодо розрахунку розміру житлової субсидії

УК  NEW Житлова субсидія: хто має право на її отримання

УК  При призначенні субсидії враховуються доходи подружжя, незалежно від їх реєстрації

УК   Категорії громадян, які втратили право на отримання субсидії

УК  П'ять основних питань та відповідей про субсидію на оплату ЖКП

 



 

 



 

«…У мешканців виникли припущення, що «якісна вода з-під крану» – це якийсь популізм» - Андрій Білик

У минулому році киянам пообіцяли якісну питну воду з-під крану, чи реалізується насправді цей проект, а також – чи чекати містянам взимку аварій на водопровідних мережах та підвищення тарифів на воду – розповідає генеральний директор «Київводоканалу»

Водопостачання столиці – одна чи не з найболючіших тем. Містянам з року в рік обіцяють покращення. З останнього - якості питної води. Та чи є вони? – відповісти важко. Натомість наслідки аварій на водопровідних мережах не сховати, як і не сховати підвищення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Сукупність цих солодких обіцянок і прикрих фактів ведуть до громадського невдоволення і численних запитань. Деякі з них «Україна Комунальна» отримала від своїх читачів та поставила генеральному директору ПАТ «АК «Київводоканал» Андрію Білику

- Наприкінці минулого року керівництво міста робило пишні заяви, мовляв до кінця 2015 року з-під кранів киян потече якісна питна вода. Згодом, цю заяву повторили навесні, а на початку літа ЗМІ заполонили фотографії, на яких мер Києва Віталій Кличко п’є, ніби очищену «за європейськими технологіями», воду і зауважує, що вона по-простонародному «дуже вкусна». Кажуть, проект стартував на Оболоні. Але на Оболоні, за словами тамтешніх мешканців, водопровідна вода не краща за ту, яка була місяцем чи роком раніше. Чи існує за межами голосних заяв та гарних світлин проект «Якісна вода з-під крану»? Коли кияни отримають реальний результат? 
 
Щоб зрозуміти межі проекту, давайте спочатку визначимо, що таке система водопостачання міста в двох словах. У нас є три незалежні джерела водопостачання – це річки Десна і Дніпро та артезіанські свердловини. З перших двох наразі видобувається і постачається в розподільчу мережу до 90% загального обсягу води, решта 10% - з артезіанських свердловин, які розташовані по всьому місту. Середньодобове споживання води містом у весняно-літній сезон становить близько 600 тис. куб. м на добу, в опалювальний - до 800-850 тис. куб. м. 
 
З усіх водозаборів, які є в Києві, на сьогодні лише деякі з артезіанських насосних станцій використовували технології знезараження питної води гіпохлоритом натрію, який отримують із кухонної солі, – це ще радянські установки, встановлені в середині 90-х років. Фактично це були перші кроки переходу на застосування знезаражуючих реагентів для відмови від активного незв’язаного хлору. На жаль, на великих водозаборах – Дніпровському і Деснянському – до цього часу для знезараження використовується хлор газ, який у разі витоку може негативно вплинути на навколишнє середовище. Наприклад, у зоні Деснянського водозабору, розташованого безпосередньо в міській смузі житлового мікрорайону Воскресенський, у зоні потенційного враження мешкає понад 130 тис. мешканців. Тобто, не дай Боже, під час транспортування, чи використання цього хлору буде витік – це буде техногенна катастрофа. 
 
Зараз ми переходимо на застосування сучасних установок зі знезараження питної води перед подачею у розподільчу мережу вже не з використанням хлору як дезінфектанта, і навіть не гіпохлориту натрію, а з використанням суміші оксидантів. У ній гіпохлорит натрію, становить близько 70-75%. Такий розчин суміші оксидантів цілком безпечний для здоров’я людей при використанні. Це та програма, яка почала реалізуватися в Києві. 
 
 
Що сьогодні робиться? Перший об’єкт, на якому використовуються новітні установки із дезінфекції та обробки питної води перед подачею у розподільчу мережу – водопровідна насосна станція «Оболонь-2». Такий спосіб знезараження, окрім того, що є більш безпечним при експлуатації, значно покращує органолептичні якості води  – присмак, запах. Зараз цей проект охоплює тільки 20% населення житлового масиву Оболонь, яке мешкає безпосередньо в зоні впливу джерела. Ймовірно, люди не дуже розрізняють, що будинки навіть на одній вулиці, можуть отримувати воду з різних джерел, тому здається, що коли кажуть Оболонь – то це вся Оболонь. Тому, мабуть, у мешканців і виникли питання і припущення, що проект – це якийсь популізм, а не перший крок до покращення якості питної води.
 
- У продовження питання. Якщо очищати воду, використовуючи нові технології, але при цьому постачати в будинки по старих трубах, то яким буде ефект від такого очищення?
 
Ми розуміємо, що підготовлена на виробництві якісна вода, на жаль, не повною мірою зберігає свої властивості вже при потраплянні в кран кінцевого споживача. І якщо  якість водопідготовки і органолептичні властивості стали кращими, то система транспортування, яка складається з двох основних частин – підземних мереж, які обслуговує наша компанія, і внутрішньобудинкових мережі, які обслуговують житлові організації, – залишилися без змін. Система транспортування може призводити до вторинного часткового забруднення, однак стан розподільчих і магістральних мереж масиву Оболонь є нормальним. Вони не настільки замортизовані, щоб говорити про забруднення вже очищеної води. До того ж, дезінфікуюча суміш оксидантів матиме в тривалому періоді часу певний позитивний ефект, у тому числі на стан розподільчих мереж. Якщо сполуки, котрі утворювалися під впливом активного хлору, осідали на стінках сталевих трубопроводів і призводили до їхнього біообростання, то сьогодні, за даними науковців, вода з таким дезінфектантом поступово протягом 3-5 років покращить внутрішній стан трубопроводів. 
 
А щодо впливу внутрішньобудинкових мереж на якість питної води, то покращення навіть в зоні обслуговування насосної станції «Оболонь-2» буде відчутне лише в тих житлових будинках, де житлова організація дотримується норм експлуатації (своєчасні промивки розподільчих мереж, ремонтні роботи).
 
- Яким чином у подальшому розвиватиметься цей проект?
 
Перехід на застосування сучасних установок із дезінфекції та обробки питної води стартував не у 2015 році, і навіть не у 2014-му. А вже міський голова Віталій Кличко визначив цей напрям пріоритетним. Отож, що на сьогодні планує водоканал? Протягом 2013-2014 років ми розробили проектну документацію для переведення на технологію знезараження гіпохлоритом натрію найбільших заводів із виробництва питної води - Деснянської і Дніпровської станцій. Наразі обидва проекти пройшли державну інвестиційну експертизу і мають позитивні висновки. 
 
Вже другий рік ми спільно з Київською міською державною адміністрацією перебуваємо в пошуках джерел фінансування насамперед проекту реконструкції систем знезараження Деснянської водопровідної станції. Орієнтовна вартість будівництва такого заводу з виробництва гіпохлориту натрію становить близько 200 млн грн. Фінансувати за рахунок коштів бюджету міста або коштів компанії такий масштабний проект неможливо, тому ми пропонуємо його під програми фінансування міжнародних фінансових установ і сподіваємося, що до кінця цього року у цьому питанні буде ясність. 
 
Відносно впровадження таких систем на інших артезіанських насосних станціях, то інвестиційною програмою «Київводоканалу» на 2015 рік передбачено впровадження таких систем ще на трьох станціях – «Оболонь-1», «Троєщина» (Деснянський район) і «Корчуватська» (Голосієвський район). 
 
Загалом після впровадження цих чотирьох проектів на артезіанських насосних станціях приблизно до середини 2016 року на отримання води з сучасним рівнем обробки та дезінфекції ми переведемо приблизно до 300 тис. споживачів, тобто 1/10 частину споживачів.
 
- На одній із конференцій щодо підготовки до опалювального сезону водопровідно-каналізаційного господарства йшлося про зношеність мереж на 70%, незастрахованість від аварій, що споживач повинен бути свідомим, що окрім розрахунків споживачів за послуги іншого джерела фінансування модернізації немає, що тарифи потрібно підвищувати, тощо. Чого очікувати киянам?
 
Розділимо це запитання на два блоки. Перше – відносно технічного стану і зношеності, друге – впливу цього фактору на тарифи. 
 
Показник зношеності - це приблизний середній рівень загальної амортизації основних засобів. До повністю  амортизованих і аварійних можна віднести до 40% від загальної протяжності мереж водопостачання і приблизно 30% мереж водовідведення. Вони дійсно є джерелами потенційної загрози для споживача. Їхній технічний стан в будь-який момент може призвести до відключень систем водопостачання, або до виникнення техногенних аварій. Але хочу заспокоїти киян, що підготовка компанії до роботи в опалювальний сезон відбувалася в плановому режимі. Взимку кияни точно не залишаться без централізованого питного водопостачання. Всі насосні станції, мережі обладнані і підготовлені до роботи в зимовий період. Через аварійність мереж можуть виникати лише тимчасові перебої в подачі води окремим житловим будинкам. 
 
Відносно впливу зношеності мереж на тарифи, і чи вважає водоканал, що встановлений на сьогодні тариф є недостатнім для того, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства. Ні, позиція зовсім інша – починаючи з липня 2014 року, вперше в своїй історії «Київводоканал» працює за тарифами, які були встановлені на рівні витрат собівартості на виробництво і транспортування продукції. Іншими словами – якби не було росту складових енергоносіїв, які входять до складу собівартості, то підприємство повністю справлялося б з усіма функціональними обов’язками в межах встановленого тарифу. Для своєчасної ліквідації аварій і ремонтів основних засобів рівня витрат, які встановлені чинним тарифом, наразі вистачає.
 
- Повернемося до зношеності мереж. Читачі запитують – чим водоканал займався раніше, що вони у такому стані?
 
До липня 2014 року водоканал працював за тарифами нижчими від собівартості виробництва. Їхній рівень перекривав від 50 до 70% витрат собівартості. Отримані від реалізації ліцензійних послуг кошти направлялися на розрахунки за енергоносії, з постачальниками, на податки і заробітну плата працівникам. Ці складові найбільш суттєві в тарифі. Але фактично непокриття тарифом всіх витрат собівартості призводило до того, що оновлювати основні засоби не було за що. Витрат на реконструкцію, модернізацію, оновлення в структурі тарифу не передбачалося. У тій ситуації основною метою діяльності водоканалу було не покращення якості надання послуг, підготовки питної води чи очистки стічних вод, а принаймні безаварійна робота з якомога меншим впливом на споживача в плані безперебійності. Ось чим ми займалися. Латали дірки, встановлювали муфти, ремонтували мережі. Оновлювати глобально не було ні джерел, ні програм, ні коштів.
 
- Які пріоритети наразі?
 
Окрім сучасних методів знезараження та підготовки питної води, ми багато уваги приділяємо стану систем каналізації і насамперед колекторам глибокого залягання. У липні цього року внаслідок інтенсивних злив система каналізування потрапила під вплив цих поверхневих вод, і в результаті за короткий період виникли кілька аварійних пошкоджень з провалами на дорогах. Протягом тижня ми отримали дуже складну аварійну ситуацію на головному міському каналізаційному колекторі і на кількох розподільчих колекторах локального значення. Тож наразі поновлено формування першочергових проектів до програми енергоефективності міста. До неї увійдуть каналізаційні колектори міжрайонного значення. Пріоритетні - близько 30 колекторів, по яких ми в наступному році плануємо розробити проектну документацію, а згодом - приступити до санації і реконструкції. 
 
 
За останні 5 років вперше відновлено фінансування будівництва другої нитки головного міського каналізаційного колектора. Це основна артерія системи водовідведення, якою транспортується понад 60% загального обсягу стоків правобережної частини Києва. Виділені кошти з міського бюджету (понад 40 млн грн.) і з державного бюджету через Міністерство регіонального розвитку (майже 160 млн грн.). Цей обсяг фінансування - близько 200 млн грн. - дозволить до кінця поточного року завершити всі роботи з будівництва тунельної частини нового колектора. Іншими словами – у нас буде тунель в ґрунті, загальною протяжністю понад 9 км. Він, по-перше, може використовуватися для аварійного скиду стічних вод, якщо, наприклад, щось трапиться в старому колекторі, по-друге, це наблизить момент завершення будівництва, бо далі залишиться лише вторинна обробка конструкцій цього тунелю сучасними стійкими до газових корозій матеріалами. Загалом для завершення будівництва другої нитки головного міського каналізаційного колектора необхідно понад 600 млн грн. Враховуючи увагу  керівництва уряду і міста до цієї проблеми, ми сподіваємося, що фінансування об’єкту не буде припинено при формуванні державного і міського бюджетів на 2016 рік, і решта коштів буде виділена у наступному році. Тоді будівництво реально завершити наприкінці 2016 року. 
 
Пріоритетом залишаються енергоощадні технології. Водоканал є одним із лідерів у галузі ЖКГ в напрямі залучення кредитів міжнародних фінансових установ. Ми беремо участь у другому інфраструктурному проекті Світового банку для реконструкції найбільш потужних енергетичних об’єктів товариства. Це насосні станції системи водопостачання Дніпровського водопроводу, Деснянського водопроводу, а також повна реконструкція підвищувальних насосних станцій локального значення. Роботи за цим кредитним проектом будуть розпочаті цьогоріч і завершені на початку 2017 року. 
 
Ну і основним проектом, до якого фактично долучаються всі найбільш фахові підприємства м. Києва, я маю на увазі проектні інститути і працівники водоканалу - кредитна угода з урядом Японії щодо залучення компанії JICA до реконструкції Бортницької станції аерації.
 
Продовження інтерв’ю очікуйте завтра, 21 жовтня.
 
Розмовляли Катерина Ляшевська
 
Коментарі (1)
Олена3
20 Жовтня 2015 p. 13:14
«…У мешканців виникли припущення, що «якісна вода з-під крану» – це якийсь популізм» Именно так я и сейчас думаю