«Якщо не будуть зростати тарифи на електроенергію і компенсують різницю, ми вийдемо на 100% розрахунки» - Андрій Білик

 

Мікрорайон Бортничі – це своєрідний анклав Києва, котрий більшістю своїх інженерних мереж жодним чином не пов'язаний з містом. Система водопостачання мікрорайону локальна і яскраво демонструє різницю підходів профільної водопостачальної організації та інших промислових підприємств до будівництва і експлуатації. 

 

Подача води мешканцям здійснюється із системи артезіанських свердловин, яка споруджувалася десь на початку 80-х Бортницьким дослідним механізованим заводом і була передана «Київводоканалу» без належної технічної документації в тому стані, в якому вони перебували на початку 2000-х років. «Київводоканал» обслуговував цю систему, здійснював за власні кошти  оперативні заходи з модернізації і вирівнювання тиску в мережі. І таким чином вона працювала з початку 2000-х. Тобто безпосередньо з артезіанських свердловин вода без жодної обробки і знезараження подавалася мешканцям масиву Бортничі. 

 

Але те, що сталося на початку 2015 року не пов’язано з природним фоном забруднення. Ситуацію спричинили грубі порушення, яких припустилися будівельники при спорудженні систем зливової та фекальної каналізації в районі будівництва нових сучасних споруд системи водопостачання. Вони будувалися на замовлення Дарницької райдержадміністрації для переведення мікрорайону вже на сучасні споруди. В результаті під час новорічних свят сталося виливання фекальних стоків, які підтопили частину території в районі артезіанської свердловини. Через неякісно збудовану систему колони свердловини  забрудники потрапили  до підземних водоносних горизонтів. 

 

При локалізації цієї ситуації водоканалом були запроваджені системи постійного знезараження питної води зі свердловин з використанням мобільних установок знезараження і дозування гіпохлориту натрія. Зараз весь об‘єм води знезаражується, тобто повторення такого випадку виключено. Одразу після врегулювання ситуації товариство подало два судових позови. Перший для встановлення факту влаштування цих незаконних з’єднань між інженерними мережами і помилок будівельників. За ним судом встановлено і прийнято рішення про порушення  нормативної бази. А другий позов подано на відшкодування витрат підприємства, пов‘язаних зі знезараженням води, промивкою мереж, доставкою питної води, вакцинацією населення. Ще на початку літа по цьому судовому позову також прийняте рішення про стягнення з генпідрядника ТОВ «Білтек» відшкодування в розмірі близько 1 млн грн на користь ПАТ «АК «Київводоканал». 

 

 

Водоканал є найбільшим в м. Києві споживачем електричної енергії, і в зимовий період обсяг її споживання становить у середньому до 850 МВт/год на добу. Більшість основного механіко-енергетичного обладнання, яке експлуатує товариство ще з радянських часів, є дуже потужним і енергоємним. Деякі агрегати, які працюють на наших насосних станціях, мають потужність понад 3,5 МВт/год. У 2014 році завдяки адміністративним заходам і за рахунок зміни гідравлічних режимів систем обсяг споживання електроенергії було зменшено на 32 МВт/год. У коштах це понад 50 млн грн. 

 

 

Але оскільки до липня 2014 року ми працювали за регульованим тарифом, який не покривав собівартості і всіх енерговитрат, це призводило до постійного накопичення боргу перед енергетиками. Станом на початок жовтня, борг становить приблизно 340 млн грн. В основному це та заборгованість, яка утворилася до середини 2014 року під час надання послуг населенню за регульованим тарифом. 

 

У цьому році в державному бюджеті передбачено понад 2 млрд грн на компенсацію різниці в тарифах водопостачальних підприємств, за рахунок якої будуть частково погашатися борги перед енергетиками. Наприклад, ми плануємо зменшити суму заборгованості шляхом проведення відповідних розрахунків на суму понад 209 млн грн. Це дозволить на дві третини скоротити наявну заборгованість. 

 

Але ж є фактори, які  призводять до постійного утворення цієї заборгованості і не дозволяють здійснювати стовідсоткові розрахунки. Тарифи на електричну енергію зростають та індексуються регулярно, 5-7 разів на рік, тоді як тариф  на водопостачання і водовідведення переглядається не частіше ніж 1 раз на рік-півтора. Тому навіть сьогодні в структурі нашого тарифу на водопостачання і водовідведення середній тариф на електроенергію вже на 8% нижчий від того, за яким ми розраховуємося за результатами споживання у вересні. А що таке 8% різниці в тарифах? Це приблизно 4-4,5 млн грн на місяць або 40-50 млн грн на рік. Це той обсяг коштів, який не включений у тариф і не перекривається фактичним надходженням коштів від населення.

 

Крім того, кожне підвищення і індексація тарифів на будь-яку складову, пов’язану з енергоринком, призводить до падіння відсотку розрахунків населення. Якщо, наприклад, в середині 2000-х років населення розраховувалося за послуги водопостачання та водовідведення по м. Києву приблизно на 92-93%, то на сьогодні дисципліна платежів знизилась і середній відсоток розрахунків киян у комунальному секторі становить 77%. Але де водоканалу брати щомісячно ці 4-4,5 млн грн. різниці? У нас немає інших джерел надходження коштів, крім реалізації послуг водопостачання і водовідведення. 

 

Питання не врегульоване нормативно-правовою базою, хоча  є основним фактором, який перешкоджає вийти на 100% розрахунків. Але протягом 2014-2015 років  ми значно зменшили той історичний борг, який рахувався за водоканалом у попередні роки. У першій половині 2016 року, якщо не будуть знову зростати тарифи на електричну енергію і буде компенсована різниця в тарифах, ми вийдемо на 100% розрахунки.

 

 

Після обміну нотами між Прем‘єр-міністром Японії та Президентом України і підписання міжурядової кредитної угоди, наступним кроком у вересні стала її ратифікація Верховною Радою. На сьогоднішній день всі документи загальнодержавного рівня між урядами Японії і України ухвалені. Це зелене світло для подальшої роботи, адже між цими публічними заходами і фактичним отриманням коштів проходить дуже велика робота, яку зовні не видно. Зараз «Київводоканал» перебуває на стадії підписання субкредитної угоди з Міністерством фінансів і державним банком для юридичного оформлення механізму надходження кредитних коштів. 

 

До кінця поточного року JICA, як оператор кредиту, визначає так званого консультанта для розробки робочої документації. За умовами зв’язаного кредиту, конкурс з відбору консультанта проводить виключно японська сторона. Зв’язаний кредит означає, що українська сторона в особі Уряду та парламенту взяла на себе зобов’язання чітко дотримуватися вимог кредитора щодо управління цим кредитом за досить жорсткими правилами. 

 

По-перше, із загального обсягу фінансування проекту передбачається обов’язкова частка японського обладнання не менше 30%. Тобто з тих приблизно 900 млн дол, які отримає Україна через цю кредитну лінію, 30% чи по факту і всі 40%, буде становити вартість японського обладнання. Добре це чи погано? Скажу так – японське обладнання в галузі очищення стоків і утилізації осадів є одним із найбільш сучасних у світі. 

 

По-друге, саме японська сторона проводить конкурс серед японських резидентів із визначення генпроектувальника. Він буде обраний до кінця листопада і приступить до розробки робочої документації, яка згідно з календарним планом буде розроблятися рік. Лише після того, як документація буде готова, тобто приблизно на осінь 2016 року, після її схвалення та затвердження всіма сторонами буде оголошено конкурс на генерального підрядника. Він також буде визначатися серед японських організацій з відповідним досвідом виконання аналогічних проектів. Це одразу відповіді на запитання, коли будуть кошти, чи є тут корупційна складова і який контроль. Основний контроль за ефективністю витрачання коштів кредитор бере на себе, тобто він формує всі необхідні інститути для того, щоб управляти цими коштами власноруч. 

 

До решти будівельно-монтажних робіт, сподіваємося, будуть залучатися вітчизняні виробники і виконавці. Перші кошти зі сторони уряду Японії надійдуть після визначення генпідрядника і укладання відповідного контракту. Орієнтовний термін – початок 2017 року, а скоріше за все це буде весна 2017 року. Поки Уряд Японії визначається з консультантом для розробки робочої документації, зі сторони Уряду України прийнято рішення про виділення коштів на підготовчі роботи 5-го пускового комплексу. Водоканалом вже укладено відповідну угоду і фактично у жовтні розпочинаються роботи з підготовки будівельного майданчика для майбутнього генерального підрядника.

 

 

Є такий термін, як індивідуальні технологічні нормативи втрат. Це норматив, який складається з декількох параметрів. Що таке втрати водоканалу? Це втрати в технологічному процесі. Вони формуються від забору води з джерела, в системі транспортування і розподілу води до межі балансової належності трубопроводів, які експлуатує водоканал. Межа балансової належності навіть після прийняття закону №1198 в квітні 2014 року не змінилася. Тобто внутрішньобудинкові мережі обслуговують і експлуатують підприємства  житлового фонду – ОСББ або ЖЕО різних форм власності. 

 

 

Межа балансової відповідальності водоканалів і втрати/витрати в мережах формуються виключно до зовнішнього зрізу багатоповерхових житлових будинків. Загальний обсяг втрат/витрат у всіх мережах ділиться на дві частини – це технологічні втрати, які формуються ще до подачі води в систему транспортування та розподілу, і ті витрати, які формуються вже як витрати товару – витрати в системі подачі та розподілу. Останні мають іншу складову. 

 

Якщо мова йде про технологічні витрати – процеси на виробничих майданчиках підприємства – це окрема норма і вона затверджена для водоканалу на рівні 23%. Фактично рівень цих витрат складає близько 18-19% по підприємству. 

 

Всі ці витрати враховані в тарифі на централізоване водопостачання і водовідведення. Якщо тариф оптовий, то це 8,68 грн за 1 куб. м, якщо тариф виконавця з використанням внутрішньобудинкових систем - це 10,24 грн за 1 куб. м. 

 

Однак, жоден із цих тарифів не включає в себе втрати у внутрішньобудинкових мережах. Вони, згідно з чинною нормативною базою з формування тарифів в системі ЖКГ, входять до складу тарифу з обслуговування будинків і прилеглих територій (квартплати). Тож роботи з обслуговування та своєчасного усунення витоків всередині будинку повинна здійснювати житлова організація, яка виконує функцію утримувача житлового фонду. 

 

Питання, яке турбує мешканців після зміни нормативної бази і набуття водоканалом функції виконавця послуг, якраз і є питанням цих витрат, які наразі не обраховані індивідуально по кожному житловому будинку, в нормативах не встановлені, і фактично не регламентуються. Наприклад, в новому житловому фонді рівень комерційних втрат у внутрішньобудинкових мережах не перевищує 5% від показників загальнобудинкового лічильника. У будинках старого комунального житлового фонду ці витрати можуть сягати до 50-60% від загального обсягу поданої у житловий будинок води. 

 

З чого складаються ці витрати, яких немає в тарифі водоканалу і які фактично не адмініструються житловими організаціями? Насамперед – це комерційні крадіжки чи комерційні втрати. Наприклад, коли водоканал став виконавцем послуг відповідно до закону №1198, ми почали отримувати дані від житлових організацій і заходити на перевірку і повірку квартирних приладів обліку. Виявили дуже цікаві факти. Приміром, за даними житлових організацій, в деяких квартирах нібито наявні квартирні лічильники, за якими споживачі багато років заповнювали квитанції, платили за цими показниками якісь кошти, а де-факто цих приладів не існує. Ми виявили вже понад 20 таких ситуацій. Це при тому, що на сьогодні ми уклали менше 10% від загальної кількості прямих договорів.

 

Другий приклад. Перша хвиля встановлення квартирних приладів обліку в Києві розпочалася в 90-х роках. Тобто найбільш старі прилади обліку експлуатуються киянами понад 20 років. Водночас міжповірочний цикл такого приладу становить від 3 до 4 років в залежності від паспорта виробника, а реальний гарантований строк експлуатації -  максимум 10-12 років. Тобто після третього повірочного циклу – це вже не метричний прилад, а таких приладів обліку в житловому фонді близько 40%. 

 

Третій фактор - кількість мешканців, які фактично проживають в квартирі, і її використання. Адже ніхто жодним чином не відслідковує квартири, які здані в оренду. У таких помешканнях може бути прописано 0 осіб, а насправді вони здаються в оренду, і тут проживає 10 осіб. Вони  споживають значно більше ніж норма в 4,5 куба води. Для того, щоб зрозуміти велика чи мала ця норма споживання, поясню: ємність однієї ванни води  в середньому 300 л, із них холодної води – приблизно 180 л. Тобто втрати, які споживачі рахують, як втрати водоканалу, як правило, ховаються у внутрішньобудинкових мережах і не є технологічними. Інша справа, коли є факт невиконання балансоутримувачем житлових будинків своїх обов’язків щодо належної експлуатації житлового фонду і його інженерних мереж. Тут теж є певний рівень комерційних втрат і крадіжок. Наприклад, доволі часто частина обсягів води, які споживаються орендарями, перекладаються на плечі мешканців квартир, які не обладнані лічильниками. Витрати на полив територій зелених насаджень, миття асфальтового покриття, сходових клітин, тощо теж покладаються на квартировласників. І зазвичай вони вищі, ніж закладені у квартплату.

 

 

Почнемо з назви компанії – публічне акціонерне товариство. Це не просто відповідність вимогам закону «Про акціонерні товариства», це корпоративна етика. Ми публічні в усьому. За формою власності водоканал - акціонерне товариство, а не комунальне підприємство. Але виключний вплив на діяльність компанії, її розвиток, призначення менеджменту має основний акціонер - територіальна громада м. Києва, з якою однозначно узгоджуються всі стратегічні кроки. Юридично акції підприємства належать безпосередньо територіальній громаді через Департамент комунальної власності 25,24%. Другий пакет сконцентрований в управляючій компанії, яка була утворена на початку 2000-х років. Це ПАТ «Київенергохолдинг», якому належить 67% акцій. У свою чергу громада Києва володіє 51% «Київенергохолдингу». Тобто напряму та опосередковано міська громада контролює 92% акцій водоканалу. Решта акцій належать фізичним та юридичним особам акціонерам, більшість фізосіб – це в основному трудовий колектив водоканалу, який став акціонером під час заснування акціонерного товариства.