Аварія, яка сталася 17 січня на колекторі Бортницької станції аерації, примусила киян замислитися над тим, наскільки надійними взагалі є очисні споруди столиці. Про можливі шляхи виходу із наявної критичної ситуації «Україні Комунальній» розповів голова Комісії Київради з питань ЖКГ та ТЕК Юрій Бондар:
- Ідея повного закриття Бортницької станції аерації не є реальною. БСА має три черги потужністю 600 тис. кубометрів стоків на добу кожна, що більше ніж в півтора рази перевищує ті обсяги стоків, які сьогодні надходять. Загалом з Києва та міст-супутників у середньому подається 900-950 тис. куб. м стоків, а загальна потужність БСА – 1,8 млн куб. м. Звичайно, що перша черга найстаріша, і її необхідно найбільш кардинально реконструювати із застосуванням нових технологій. У тому плані реконструкції, який був розроблений «Берлінвассер», йшлося про глибоку реконструкцію насосної станції першого підйому, колектор якої якраз і зазнав аварії. Планом також передбачався капітальний ремонт другої й третьої черг. Також у подальшому передбачалося будівництво мулоспалювального заводу, який би дозволив утилізувати відходи БСА. При цьому енергія, яка буде утворюватись внаслідок спалення мулу, може бути реалізована по «зеленому» тарифу та використана для потреб самого Київводоканалу, адже він сьогодні є найбільшим у місті споживачем електроенергії. Можна було б налагодити генерацію тепла, яка теж необхідна для виробничої діяльності підприємства. Надлишки тепла можна було б направити на потреби міста.
Наскільки є надійними потужності Позняківського колектора – це питання знаходиться під контролем фахівців. Але треба зазначити, що три роки тому на колекторі сталася схожа аварія, її ліквідували. І зараз ми сподіваємося, що його потужностей буде достатньо. Адже треба розуміти, що навантаження на колектори, водогони, інші споруди має йти з коефіцієнтом 0,75. Тому заповнення існуючих потужностей має відбуватися не на всі 100% задля того, аби забезпечити резерв для позаштатних ситуацій. Цілком вибирати існуючі потужності дуже небезпечно. Варто зазначити, що наявність трьох черг на очисних спорудах міста Києва дає можливість у разі необхідності (наприклад, поточного ремонту чи аварійних ситуацій) скеровувати стічні води на вільні черги та резервуари.
Так сталося, що за радянських часів будувалося по одній станції на кожне велике місто і навіть на цілі регіони. І така станція обслуговувала велику кількість споживачів – на відміну від європейських країн, де таких споруд створювалося по декілька в місті. Кожен район великих європейських міст має свою очисну споруду, теж з певним резервуванням Система засувок та колекторів дозволяє в разі необхідності переключити потік стоків на інші напрямки. Але для того, щоб у Києві змінити існуючу схему роботи каналізаційних мереж, треба залучити величезні кошти – не один мільярд гривень.
У 2008 році, коли ми затверджували програму розвитку каналізаційних мереж столиці, розрахункова вартість складала 1,8 млрд грн в цінах того часу. Але сюди не входило будівництво мулоспалювального заводу та інфраструктури, яка необхідна для його роботи. На сьогодні, якщо взяти затверджену програму і проіндексувати з урахуванням інфляції, то ми і отримаємо приблизно 3 мільярди гривень. Якщо ж додати сюди вартість будівництва заводу (яка за попередніми підрахунками мала становити $150-400 млн), то якраз ми виходимо на цифру у 5 мільярдів гривень, яка озвучується останнім часом. Останніх розрахунків по роботах з ліквідації аварії я ще не бачив, тому коментувати їх не можу.
Свого часу велися переговори відносно кредитування робіт з реконструкції БСА коштами Світового банку та Європейського банку реконструкції і розвитку. Вони і зараз тривають, але коли йдеться про такі великі вкладення, то необхідно давати не тільки муніципальні гарантії, але й державні.
При отриманні таких кредитів необхідно планувати джерела його повернення. Адже в Україні є досвід таких робіт на водоканалах інших міст. Наприклад, у Запоріжжі було проведено реконструкцію очисних споруд. І це одразу ж вплинуло на розмір тарифів. Бо звідки ж брати гроші для того, щоб повернути сотні мільйонів або мільярд кредиту? Тільки зі споживачів, яким гарантовано надається якісна послуга, або з міського бюджету – за рахунок скорочення або відмови від інших програм (будівництво садків, охорона здоров’я, соціальні програми).
Але ж у Києві довгий час діють соціальні тарифи на енергоносії, і ніхто не хоче ці тарифи піднімати. Особливо зараз, коли це питання є політичним. Тому, коли ми говоримо про всі без винятку перспективні плани, ми мусимо розуміти, що для їх реалізації необхідні великі кошти. Але якщо подивитися на бюджет міста Києва, то величезні вилучення йдуть у центр – близько 7-8 мільярдів кожного року – і залишається грошей тільки на розробку проектної документації, виплату зарплатні і залатування основних дірок. Якщо залучати кредит, то одразу треба планувати, за рахунок чого його покривати. У разі залучення інвестицій треба розуміти, що інвестор приходить у галузь із бажанням отримати прибуток – хай не прямо зараз, протягом певного часу, але – прибуток. А при тому стані, у якому перебувають мережі столиці, на прибуткову їх експлуатацію розраховувати не доводиться. І тут ми знов-таки повертаємося до питання розміру тарифів.
Щодо термінів, у які нинішня аварія на БСА може бути ліквідована, то тут усе залежить від темпів фінансування. Адже і спеціалісти, і техніка, і технології для виконання подібних робіт наявні. Є всі підстави для того, щоб виконати ці роботи якнайшвидше. Тепер головне, щоб фінансування надійшло у необхідних розмірах в потрібні терміни. Бо, якщо згадати аварію трирічної давнини на Позняківському колекторі, то її можна було ліквідувати протягом трьох місяців. Але через те, що кошти з бюджету надходили дуже повільно та нерівномірно, роботи розтягнулися на півтора роки.
Зараз вирішується питання термінового спрямування коштів на усунення наслідків аварії. На найближчій сесії Київради 26 січня ми будемо заслуховувати першого заступника голови КМДА Олександра Мазурчака з попередньою доповіддю стосовно цієї аварії, і тоді, можливо, з’явиться більше конкретики і по строках, і по цифрах необхідних витрат. Але окрім цього, нагальним залишається питання капітальної реконструкції БСА. А щоб захистити місто від повторення подібних ситуацій, взагалі необхідно в Генеральний план розвитку Києва включати кожен рік фінансування програм, які були в свій час розроблені, схвалені, підтримані Київрадою. А саме – програми розвитку водопровідних, каналізаційних, теплових, електричних і газових мереж.
Розмовляла Ольга Гальчинська
.gif)
