В Україні завершився законодавчий сезон. Завершила роботу 10 сесія Верховної Ради. Про те, як проходив політичний сезон, чим він відзначився для галузі ЖКГ, та чого чекати восени ІА «Україна Комунальна» розповів голова підкомітету з питань регіональної політики Комітету ВР з питань будівництва, містобудування, ЖКГ та регіонального розвитку Юрій Одарченко.
- Юрію Віталійовичу, як Ви оцінюєте роботу парламенту протягом каденції та в цю сесію? Які важливі здобутки в законодавчому полі отримала галузь ЖКГ? Чого так й не вдалося досягти?
Нажаль, для будівельної галузі та ЖКГ ця сесія пройшла досить безплідно, тому що по суті ніяких серйозних зрушень, навіть не у питанні фінансування, а саме організації роботи, не відбулося. Якщо говорити саме про ЖКГ, до позитивних моментів можна віднести затвердження програми реформування галузі, яка була прийнята ще, коли Олександр Попов був членом нашого Комітету, а Юлія Тимошенко – прем’єром. Фактично, в цій сесії якихось змін або зрушень в реформуванні галузі не відбулося. В плані регулювання роботи природних монополій, Рада прийняла важливий закон, автором якого я є також, яким законодавчо затверджується введення національного регулятору, що отримав функції державного регулювання в сфері комунальних послуг. Але по суті ця Нацкомісія («У.К.» - Нацкомпослуг) належним чином не працює, і говорити про відповідне регулювання в сфері ціноутворення не можна. Якщо приділити увагу прийнятим парламентом змінам до закону «Про ОСББ», то я переконаний, що ніяких зрушень в сфері розвитку об’єднань нові норми не дадуть. Тобто очікувати після прийняття цього закону збільшення кількості ОСББ в Україні не варто, тому що цей закон не створює ніяких позитивних умов для цього. В документі не вирішенні основоположні питання щодо обов’язкової участі мешканця будинку в ОСББ, власності на землю, та процедури визначення виконавця послуг. Тобто в цілому в ЖКГ так і не побудовано структури, яка б дозволила галузі в теперішніх умовах плідно працювати та розвиватись, стримуючи монополістів, та з іншого боку, - приватний сектор в наданні послуг.
- Що, на Вашу думку, заважало роботі профільного Комітету та парламенту в цілому? Чому ми наразі маємо такі невтішні результати роботи законодавчого органу?
Мені здається, що гальмувало це питання те, що більшість і в Комітеті та й в сесійній залі відчувала себе певною «підлеглою» при різних міністерствах, та рахувала себе так, що їх єдиним завданням є підтримка ініціатив, які вносить виключно виконавча влада. Це певним чином паралізувало так званий творчий підхід до питання законотворчості, тому що, вертикаль влади пригноблювала будь-яку ініціативу з боку народних депутатів, що не належать до провладних політичних сил. Якщо людина виступала з корисними законодавчими ініціативами, але незручними для влади, то це сприймалося майже як російською кажуть «инакомыслие». Я впевнений, що та жорстка модель керівництва, якою так вихваляється влада, що вона є корисною для суспільства, стала на заваді творчої, конструктивної роботи Комітету, як певної противаги до гілки виконавчої влади.
- На сьогодні не тільки народні депутати визнають, що регулятор в галузі не працює належним чином. Чи можна це сприймати як наслідок періоду становлення регулятору, чи знов потрібно ставити питання про реструктуризацію цього органу?
При підході, коли вирішення будь-якого питання в галузі замкнене на вертикалі влади, регулятор належним чином працювати не буде. Зараз по суті відбулася монополізація влади, в тому числі в Раді та в уряді. При цьому не може бути роботи ніякого незалежного регулятора, тому що по суті при владі стоять люди, які насправді не хочуть нічого регулювати, а хочуть бути монополіями. Тут можна провести паралель з Конституційним Судом. Якщо він не працює, чи слід очікувати, що якийсь регулятор буде працювати належним чином.
- Президент підписав закон, яким пропонується запровадити механізми стимулюючого регулювання тарифів на послуги природних монополістів. Чи можна оцінити цю ініціативу як позитивний крок в напрямку реформування галузі?
Підприємств, які надають послуги ЖКГ здебільшого знаходяться в комунальній власності. В них немає зацікавленості в тому, чи буде в них прибуток чи ні. Я вважаю всі ці розмови про залучення інвесторів в нашу галузь відображають бажання просто отримати, як то кажуть «магазин з певною кількістю покупців». Під це зроблений діючий закон «Про концесії». Я не розумію, як можна бути неефективним власником водоканалу чи теплокомуненерго, які по суті завжди мають гарантованих покупців своїх послуг? Як, взагалі, природна монополія може бути збитковою? Якщо є така ситуація, то треба змінювати структуру керівництва та реформувати саму систему надання послуг. З першого погляду здається, що прийнятий закон направлений саме на це. Але, судячи з досвіду реалізації будь яких реформ в галузі ЖКГ – це є черговий спосіб прибрати все до рук, як то кажуть. Я бував як представник Комітету в багатьох країнах світу, і там, навпаки пишаються тим, що підприємства, які надають послуги ЖКГ, знаходяться саме в комунальній власності.
-Що чекає на депутатів профільного Комітету восени? Якою на вашу думку буде 11 сесія парламенту? Які першочергові завдання повстануть перед Комітетом після літніх канікул?
Мені здається, що почати треба з будівельної галузі, а саме з того, щоб вибити з неї вплив банківського лобі, який сьогодні домінує в цій галузі та лягає фінансовим тягарем на собівартість житла. Банківські послуги складають 5-7% в собівартості житла. І взагалі треба удосконалити систему інвестування громадян в житлове будівництво. Крім того, потрібно було б серйозно підійти до реструктуризації національного регулятора, зробити його роботу дієвою. Потрібно також прийняти закон «Про енергоефективність будівель», який дозволяв би інвестувати в будівництво з урахуванням теплових втрат в будинку. І все таки необхідно прийняти зміни до закону «Про ОСББ», який би робив його ефективним.
Розмовляла Марія Цатурян
.gif)
