Досить часто реклама агресивно впливає на середовище і зовсім не додає місту привабливості. Щоб переконатися в цьому, варто лише поглянути на зовнішній вигляд архітектурних пам’яток у центрі столиці, зокрема на Бессарабський ринок, обліплений лайтбоксами, брандмауерами та строкатими розтяжками. Нещодавно стало відомо про наміри київської влади його реставрувати. Тому протягом року проводяться роботи з орендарями щодо впорядкування та загального вигляду рекламних вивісок, розміщених на ньому. Проте, це дивно якось відбувається. І ось чому.
Безкінечні перевірки
Ще 5 лютого 2013 року на підставі листа Управління СБУ Києва №51/2/2-51994 від 12.11.2012 Міністерством культури було видано наказ №51 «Про здійснення позапланового заходу (перевірки) КП «Бессарабський ринок» щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини». У результаті, працівники департаменту культурної спадщини та культурних цінностей встановили, що утримання та використання пам’ятки здійснюється з порушенням Закону «Про охорону культурної спадщини». Адже не укладений охоронний договір, не погоджено розміщення реклами на будинку ринку, а частина приміщень пам’ятки передана в оренду без погодження Мінкульту.
У відповідь КП «Бессарабський ринок» надіслав листа від 21.02.2013 із поясненнями, що підприємством вживаються заходи з оформлення всіх необхідних документів для укладення охоронного договору на пам’ятку. Стосовно інших порушень, виявлених у ході перевірки, не надходило аргументованих відповідей. Як наслідок, за порушення законодавства про охорону культурної спадщини були застосовані фінансові санкції.
Через декілька місяців на підставі листа Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління МВС України в м. Києві від 20.05.2013 №3/5-2662 Міністерством культури видається ще один наказ - №498 від 07.06.2013 «Про здійснення позапланового заходу (перевірки)» на тій самій Бессарабці. І знову працює стара схема: перевірка - виявлення порушень - сплата фінансових санкцій. До речі, йдеться не про такі вже й малі суми. Адже цього разу порушниками було сплачено понад 35 тис. грн. Загалом, за минулий рік від зовнішньої реклами місто отримало 109,4 млн грн, що становить 118,9% від планового показника.
Поповнення місцевого бюджету
Тобто, з одного боку, все начебто правильно: держава реалізує свої функції щодо охорони культурної спадщини. Тільки справа в тому, що й торік, і позаминулого року проводилися аналогічні рейди, а віз і нині там. Рекламу вивішують, потім її демонтують, а згодом лайтбокси, брандмауери та розтяжки знову з’являються, відроджуючись з попелу, немов фенікс.
Відразу ж зазначимо, що добре розуміємо, як важко буде місцевому бюджету без додаткових надходжень за надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами в центрі Києва, а тим більше - без штрафів за її самовільне встановлення. Але ж і Бессарабський ринок, збудований більше ста років тому з унікальними барельєфами та дахом-ліхтарем, теж не знаходиться на кожному розі, щоб можна було так легко нехтувати його зовнішнім виглядом.
Читайте також: Рекламу в центрі Києва хочуть заборонити
Хоча, власне, йдеться не лише про нього, адже на території Києва знаходиться значна кількість пам’яток культурної спадщини, які є свідками славних сторінок історії, а одночасно і цікавими об’єктами для туристів. Тож, надзвичайно важливою є їхня експлуатація без вчинення дій, які призводять до подальшого руйнування, зміни оригінального вигляду, а також непогодженого розміщення на них зовнішньої реклами.
Контроль громади
Цікавим є й питання: чому ж так відбувається, що порушники норм Закону "Про охорону культурної спадщини", навіть отримуючи приписи про приведення об’єктів у зазначеній сфері, відповідно до вимог законодавства, постійно порушують їх?
Говорити про невідповідність ситуації нормативно-правовим актам не доводиться, адже, відповідно до вищезгаданого закону, за його порушення передбачаються штрафи розміром до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто 170 тис. грн). Більш-менш впорядковано й дозвільну систему, адже Закон «Про охорону культурної спадщини» в статті 24-5 зазначає, що розміщення реклами на пам"ятках національного значення в межах зон охорони цих пам"яток дозволяється лише за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Тобто будь-хто не зможе видавати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами. Тож, здається нам, правда полягає в тому, що сама громада не достатньо активно реагує на зовнішній вигляд свого міста.
У цьому аспекті хотілося б звернути увагу на зарубіжний досвід. Так, у Британії не лише заборонене розміщення реклами на пам’ятках архітектури національного значення, але й зміст простої реклами піддається жорстокій громадській цензурі. Зокрема, у цьому контексті наглядним є приклад, пов’язаний з розміщенням кінокомпанією UnitedInternationalPictures на щитах зовнішньої реклами зображення відомого танцюриста-репера Алі Джипоряд з роздягнутою моделлю. За короткий термін Комісією з рекламних стандартів (ASA) було отримано понад 100 скарг на цю рекламу від мешканців Лондона. Цього вистачило для винесення рішення про заборону такої реклами та відповідних санкцій до розповсюджувача реклами. Крім того, кінокомпанію було зобов’язано протягом двох років подавати свою рекламу на попереднє узгодження з ASA, яка мала вирішувати, чи можна її демонструвати. Власне, саме така взаємодія громади та державних органів могла б захистити історичний центр Києва від рекламного мотлоху.
Сфера зовнішньої реклами є найбільш комерціалізованою, що обумовлено особливостями донесення інформації до споживача із використанням спеціальних рекламних конструкцій. Специфіка зовнішньої реклами полягає у досить широких можливостях постійного звернення уваги мешканців міста до відповідних груп товарів чи послуг, що виступають предметом відповідного рекламного заходу. При цьому розміщенню зовнішньої реклами властивий свій спеціальний порядок, визначений нормативними актами України. Зокрема, у Києві розміщення зовнішньої реклами регулюється Законом «Про рекламу», рішенням Київради від 22 вересня 2011 №37/6253 «Про затвердження Порядку розміщення реклами в Києві» та постановою Кабінету Міністрів від 29 грудня 2003 р. №2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами».
Читайте також: Київське метро відмовиться від реклами
Також об’єкт зовнішньої реклами мають узгодити Управління з питань реклами при КМДА, Комунальне підприємство «Київреклама», Департамент містобудування та архітектури, Управління контролю за благоустроєм, Державтоінспекція (у разі розміщення реклами в межах червоних ліній міських вулиць і доріг, на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів та зупинок транспорту загального користування) та Управління охорони культурної спадщини (при розміщенні зовнішньої реклами на пам’ятках національного або місцевого значення, в межах зон охорони цих пам’яток, історичних ареалів населених місць). Все це підштовхує деяких суб’єктів господарської діяльності до встановлення рекламних носіїв без отримання спеціальних дозволів, що й призводить до певної рекламної вакханалії.
Особливо негативною є описана ситуація з розміщенням реклами на об’єктах культурної спадщини, якими відповідно до Закону «Про охорону культурної спадщини» вважаються «визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов’язані з ними рухомі предмети, а також об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність». І доглядати за цими об’єктами потрібно нам всім разом.
Олександра Тимощук, Юрідичний вісник України №5
.gif)
