Рус Укр
ГоловнаПублікаціїАналітика Киянам поставили риторичне запитання
Опитування всі опитування
ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ ВАМ ВЧАСНО СПЛАЧУВАТИ РАХУНКИ ЗА ПОСЛУГИ ЖКГ?
Занадто високі тарифи
Регулярне підвищення квартирної плати
Низька якість послуг або їх повна відсутність
Не дотримання виконавцями термінів з вивезення сміття
Бездіяльність ЖЕКу
Нічого, я завжди вчасно сплачую
Я не вважаю за потрібне платити за комунальні послуги


УК  NEW Роз'яснення, щодо розрахунку розміру житлової субсидії

УК  NEW Житлова субсидія: хто має право на її отримання

УК  При призначенні субсидії враховуються доходи подружжя, незалежно від їх реєстрації

УК   Категорії громадян, які втратили право на отримання субсидії

УК  П'ять основних питань та відповідей про субсидію на оплату ЖКП

 



 

 



 

Киянам поставили риторичне запитання

Столиця - місто, яке за логікою речей, мало б бути прикладом для цілої країни. Тут на 70-75% зношено теплопункти та водозабірні станції. А міський колектор працює, попри те що його зношеність сягає 99%.

Житлово-комунальна галузь потребує реформування… Ця фраза так часто останніми роками лунає із уст наших чиновників, що вже, здається, стала лейтмотивом сьогодення. На жаль, кількість заяв та промов, в яких йдеться про важливість та пріоритетність реформування комунального господарства, власне, як і кількість прийнятих програм та законів з цього приводу, на ситуацію не впливають. Показовий приклад – столиця. Місто, яке за логікою речей, мало б бути прикладом для цілої країни. Тут на 70-75% зношено теплопункти та водозабірні станції. А міський колектор працює, попри те, що його зношеність сягає 99%.

На останньому подиху

Житлові будинки комунальної власності в Києві мають рівень зносу майже 51%. І понад 7 тисяч ліфтів, а це майже кожен третій, потребують заміни або модернізації. Відпрацювало вже своє 20% водопровідних, 30% – каналізаційних і більше половини тепломереж. Ще гірша ситуація із теплопунктами та водозабірними станціями. А міський колектор взагалі несе в собі екологічну небезпеку й досі дивом функціонує. Проблему загострює те, що на «лікування» ЖКГ традиційно не вистачає коштів. Як результат, в середньому на 6% щороку зростає кількість аварій на теплотрасах. П’ята частина води не добігає до споживачів, виливаючись через дірки у трубах. Так само 17% відпущеного, і що важливо, - оплаченого киянами тепла, обігріває надра землі, втрачаючись при транспортуванні. У житловому господарстві та ж картина: щороку аварійними стає одна тисяча ліфтів.

Читайте також: Бюджетна шибениця українського ЖКГ

Окрім загальнодержавних програм реформування галузі ЖКГ, у Києві розроблено та діє, принаймні на папері, ще кілька місцевих. Серед найбільш відомих – програма реформування та розвитку ЖКГ міста на 2010-2014 роки та славнозвісна Стратегія розвитку столиці до 2025 року. Очевидно, що галузь вимагає негайних комплексних дій. Їх перелік було сформовано ще кілька років тому, коли затверджувалась програма реформування. Детальний план заходів умістився на 24 сторінках. Серед пріоритетів – забезпечення достатнього обсягу водопостачання та належної якості питної води, підвищення надійності каналізаційних мереж. Тут же – покращення забезпечення міста тепловою енергією, вирішення проблем, пов’язаних із санітарною очисткою, реконструкція кварталів застарілого житлового фонду

Чого вдалося досягти?

Одним словом, написано чимало. А зроблено із цього… У 2012 рік столиця мала б увійти із понад 2 тис. ОСББ. Натомість, у березні цього року можновладці зізналися: цю програму провалено, на той час в місті діяло близько 700 об’єднань. Та йдемо далі: до 2012-го беззбитково вже мали б функціонувати підприємства ЖКГ. У тому числі і з надання послуг центрального водопостачання та водовідведення. А маємо те, що тариф «Київводоканалу» на власні послуги не покриває їх собівартості. Це призвело до значної заборгованості товариства за використану електроенергію.

Також провалено програму із обладнання багатоквартирних будинків у Києві приладами обліку, а саме, лічильників з теплової енергії. За планами, минулого року у місті мало б бути встановлено понад 1,5 тис. приладів. Фактично ж ввели в експлуатацію аж 10. Звичайно, такі нешвидкі темпи можна списати ще й на те, що програма тільки на екваторі свого виконання. І ще є два роки, аби надолужити згаяне. Але це, будьмо реалістами, лише гіпотетично. Та почекаємо 2014 року, аби підбити остаточні підсумки.

Читайте також: Законотворчі підсумки

Тим часом, у столиці діє ще один документ, в якому реформування ЖКГ теж визнано пріоритетним завданням. Мова йдеться про Стратегію розвитку міста Києва до 2025 року. Якщо усі заплановані кроки буде зроблено, то у 2025-му ми просто не впізнаємо столицю. Ступінь зношеності тепломереж становитиме не більше 15% (проти 52% нинішніх). Деснянська та Дніпровська водозабірні станції будуть як новенькі, амортизовані усього на 10%. А частка старого житлового фонду (зношеного на 40%) не перевищуватиме і 5%.

Щоправда, аби ця казка стала реальністю, за підрахунками розробників документу, потрібно понад 2,7 млрд євро. При цьому 200 млн євро потребує житловий фонд та ліфтове господарство, ще 800 млн – водоканалізаційне. І найдорожче задоволення – модернізація теплового та електричного господарства. Це вартуватиме понад 1,7 млрд євро.

Інвесторів не цікавить

У тому, що місто не впорається самотужки влада зізналася уже давно. Мало надії й на державний бюджет. Адже попри усю значущість питання, коштів для його вирішення традиційно не вистачає. Чиновники сподіваються, що до процесу реформування вдасться залучити так звані зовнішні механізми фінансування: інвестиції, грантові чи кредитні кошти. А у таких проектах, як термомодернізація будинків, реконструкція та побудова нових паркінгів або дитячих майданчиків, частково участь братимуть і самі кияни. Якщо ні, то і надалі місто житиме від аварії до аварії. «От останній приклад: влада виділила гроші на асфальтування 290 дворів. Але ж у нас у місті 11 тисяч багатоквартирних будинків. Тому це навіть не крапля в морі – це атом в океані», - переконаний, директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. «Щодо участі інвесторів у реформуванні галузі, то такі проекти розробляються, перемовини ведуться. Але ви можете навести хоча б один серйозний інвестиційний проект, запроваджений у Києві за останні п’ять років? Будемо сподіватися, що інвестиційний форум, який навесні проходив у столиці, змінить цю ситуацію. Щоправда його наслідки ми, якщо і відчуємо, то лише наприкінці року. Адже серйозні проекти потребують серйозної підготовки», - відмітив член постійної комісії з питань ЖКГ та ПЕК Київської міської ради Олександр Клюс.  

Повільно та не дуже впевнено

Між тим, певні роботи по «лікуванню» ЖКГ столиці таки проводяться. Повільно, але перекладаються тепломережі (цього року «Київенерго» має замінити 50 км мереж), ремонтуються двори та під’їзди. Та є проблеми, до яких руки та гроші не доходять. «У нас не вирішується питання модернізації заводу «Енергія», не дивлячись на те, що уже розроблено документацію на встановлення системи димової газової очистки, - розповів «У.К.» пан Клюс. - Крім того, через нашу безгосподарність, зараз, при спаленні сміття, у повітря викидається 300 тисяч гігакалорій, які ми могли б використовувати на той же підігрів води». За його словами, серйозним є питання підготовки другої нитки головного міського колектора: «Вона «будується» – ось вже 20 років. Але кошти не виділяються, і невідомо коли ця позиція буде закрита. Повністю провалено програму по встановленню прибудинкових лічильників тепла. Ця робота абсолютно не ведеться і призводить до того, що кияни трошки переплачують. А причина – відсутність зацікавленості як влади, так і виробників теплової енергії». Депутат Київміськради переконаний: якби в країні і справді розуміли пріоритетність реформування ЖКГ, то необхідні суми виділялися б. «На стадіон Олімпійський ми ж знайшли шалені кошти. То чому ж, приміром, на завод «Енергія», який забруднює навколишнє середовище та травить киян, ми не можемо знайти?». Питання, як-то кажуть, риторичне…    

 
Коментарі (0)