Після аварії на ЧАЕС спеціалісти Київводоканалу знайшли унікальне технічне рішення для забезпечення міста питною водою - було збудовано плавучу насосну станцію «Роса-300», повідомляє прес-служба підприємства.
25 квітня студенти факультету біотехнології та екологічного контролю Національного університету харчових технологій і представники ЗМІ ознайомилися з роботою цієї станції.
Начальник Управління експлуатації Дніпровської водопровідної станції «Київводоканалу» Анатолій Фурса показав присутнім комплекс споруд насосної станції та обладнання у машинному залі, де встановлено 6 насосних агрегатів.
Він розповів, що станція «Роса-300» збудована у 1986 році у зв’язку із аварією на Чорнобильській атомній електростанції і була запущена у роботу 17 червня, а її унікальність полягає не тільки в інженерному рішенні, а й в оперативності з якою вона була побудована.
«Основна функція насосної станції «Роса-300» - перекачка води з річки Десна на технологічні споруди Дніпровської водопровідної станції в зв’язку з можливими технологічними катастрофами та забрудненнями у Київському морі. Дніпровська водопровідна станція забезпечує водою 30% жителів Києва, які проживають у таких районах як Поділ, Виноградар, Кільцева дорога та інші», - зазначив Анатолій Фурса.
Він додав, що на даний момент станція знаходиться в резерві бо в її функціонуванні немає необхідності, оскільки вода у Київському морі та річці Дніпро на сьогоднішній день відповідає усім нормам.
Востаннє плавуча насосна станція використовувалась у 2010 році з 16 березня по 16 квітня, коли критичне зниження рівня кисню під кригою у Київському водосховищі спричинило масовий мор риби і забруднення води.
В той же час, Анатолій Фурса запевнив, що насосна станція «Роса-300» діюча і у випадку надзвичайних ситуацій може бути запущена протягом 6-8 годин.
«Водозабірний комплекс можливо використовувати для забору води з р. Десна і дотепер. У холодну пору року станція знаходиться в законсервованому стані. Та щовесни, напередодні водопілля, проводиться перевірка та підготовка «Роси-300» до роботи у випадку нештатних ситуацій на Дніпрі», – зазначив він.
26 квітня 1986 року, на Чорнобильській АЕС сталася найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Вибух реактора на четвертому енергоблоці призвів до людських жертв, радіаційного забруднення повітря, ґрунту та річкових вод.
Проблема чистої води для Києва в ті тривожні дні постала надзвичайно гостро: водопостачання потрібно було не лише для потреб населення і промислових об’єктів, а й для миття фасадів будинків, автошляхів та тротуарів, поливу зелених насаджень. На той час місто на власні потреби споживало біля 1 млн 520 тис. м3 води на день. При цьому Дніпровська станція давала майже третину цієї води. І в разі її виключення з процесу водопостачання через радіонуклідне забруднення, місто могло постраждати від нестачі води.
За такої безпрецедентної ситуації спеціалісти Київводоканалу віднайшли унікальне технічне рішення – прокласти водогони для подачі води з річки Десна до Дніпровської водопровідної станції. Забір води з Дніпра припинили, а за допомогою новозбудованої плавучої насосної станції «Роса-300» та двох водоводів Д=900 та 1400 мм вода з Десни подавалась на Дніпровську водопровідну станцію. Таким чином, безперебійне централізоване водозабезпечення столиці здійснювалося в повному обсязі з Десни та незабруднених підземних джерел.
Наприкінці 1986 року, в зв’язку зі стабілізацією в межах безпечних норм радіонуклідного забруднення води з Дніпра, роботу плавучої насосної станції «Роса-300» призупинили.
.gif)
