Рус Укр
ГоловнаПублікаціїБлагоустрійЗемля безцінна або земля без ціни
Опитування всі опитування
ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ ВАМ ВЧАСНО СПЛАЧУВАТИ РАХУНКИ ЗА ПОСЛУГИ ЖКГ?
Занадто високі тарифи
Регулярне підвищення квартирної плати
Низька якість послуг або їх повна відсутність
Не дотримання виконавцями термінів з вивезення сміття
Бездіяльність ЖЕКу
Нічого, я завжди вчасно сплачую
Я не вважаю за потрібне платити за комунальні послуги


УК  NEW Роз'яснення, щодо розрахунку розміру житлової субсидії

УК  NEW Житлова субсидія: хто має право на її отримання

УК  При призначенні субсидії враховуються доходи подружжя, незалежно від їх реєстрації

УК   Категорії громадян, які втратили право на отримання субсидії

УК  П'ять основних питань та відповідей про субсидію на оплату ЖКП

 



 

 



 

Земля безцінна або земля без ціни

У Києві є величезні території, які практично ніяк не використовуються. Однак ці площі вимірюються тисячами гектарів

Земельні війни у столиці України – явище останнім часом не рідкісне. То тут, то там спалахують конфлікти між громадськістю міста та забудовниками, які намагаються використовувати кожен клаптик землі для зведення багатоповерхівки або торгового центру, часом порушуючи всі будівельні норми і правила. Тим часом, як не парадоксально, у Києві є величезні території, які практично ніяк не використовуються. Однак ці площі вимірюються тисячами гектарів.

Ситуація, про яку йде мова, склалася й історично, і географічно. Від самого початку Київ був розташований на горбистій місцевості. І таке рішення засновниками міста було вибране не випадково. Пересічена місцевість, порізана ярами і пагорбами, була своєрідною природною перешкодою для кочівників, які здійснювали набіги на місто. Проте місто за багато століть розрослося.

Залишки старої забудови на вул. Смирнова-Ласточкіна

Сьогоднішня площа Києва у сотні разів більше площі колишнього стародавнього міста. У результаті значні території, які становлять горбисту і пересічену місцевість, опинилися в кільці з приватних будинків, складів, промзон. При цьому вони стали не тільки не затребувані, але і практично недоступні як для людей, так і для техніки. Так, обмеженими по периметру промзонами і приватною забудовою виявилися схили київських гір, Татарки, Реп'яхового яру, Північно-Сирецького урочища, Мишоловки, Татарки, багатьох районів Голосієва, Саперної слободи, Дидорівки.

Як свідчить аналіз генерального плану міста, на сьогодні загальна площа проблемних, зсувних або, як їх ще прийнято називати, неініційованих територій у Києві оцінюється більш ніж в 2700 гектарів. Тобто у 27 квадратних кілометрів!

Читайте також: Інфраструктурі стає тісно в межах міста

Утім, варто зазначити, що аж до середини ХIХ століття ці території для забудови все ж використовувалися. Але тоді це були халупи простого люду. Переважно дерев'яні, вони не вимагали ані особливого фундаменту, ані спеціальної ​​підготовки території. Зрозуміло, що через свою ветхість до наших днів вони не збереглися. Хоча деякі споруди того періоду, іноді навіть кам'яні, ще можна зустріти в районі таких вулиць як Петровська або Смирнова-Ласточкіна.

Історик Михайло Кальницький з цього приводу висловив наступне: «Багато які території з означених є невід'ємною частиною історії міста. Це райони Дорогожичів, північні і східні схили Татарки, Реп'яхів яр, Подільський узвіз, Сирецький парк. З цих напрямків за часів язичництва, за часів Київської Русі, постійно відбувалися напади на місто, і вони були місцями оборонних боїв. Ближче до XVII-XVIII ст. ці схили були заселені. Зараз ці території менш затребувані і використовуються тому, що ця земля є еспланадою за визначенням. У місті існують більш цивілізовані і легко досяжні зони. Але сучасні технології дозволяють освоювати й такі території. Однак, перш ніж проводити там будь-які будівельні роботи, ці місцини повинні бути ретельно досліджені істориками і археологами, оскільки ця земля може зберігати в собі величезну кількість археологічних, історичних та культурних цінностей».

Території складного рельєфу є в будь-якому районі міста. Лідирують у цьому питанні такі райони як Голосіївський, Печерський, Шевченківський. І те, що переважна частина цих земель знаходиться в статусі пустирів, безумовно, не можна назвати нормальним станом. Вкриті дикорослими чагарниками, завалені буреломом і сміттям, вони є антисанітарної зоною. Але й це ще не все.

Читайте також: КМДА збільшить площу зелених зон столиці

Дуже несприятлива ситуація складається і в зв'язку з утворенням в цих зонах ярів і тальвегів, де збираються ґрунтові води і тане сніг. Такі яри мають тенденцію до розвитку, що вкрай негативно позначається на прилеглих територіях і навколишній забудові, оскільки підмиваються фундаменти і збільшуються зсувні зони. Зупинити ці процеси можливо лише за рахунок проведення інженерних і дренажних робіт, а також озеленення. Тим не менш, займатися такими територіями досить витратно для бюджетів районів та міста. Для їх благоустрою треба мати дуже серйозне фінансування, але його немає. Ускладнює ситуацію і те, що деякі з цих ділянок, незважаючи на повну занедбаність, мають ще й природоохоронний статус.

Своєю думкою щодо цієї проблеми поділився Головний архітектор Голосіївського району Олексій Титаренко: «Території, про які йде мова, потрапляють під програму детального планування міста і передбачають виконання величезного обсягу робіт. Це стосується і Голосіївського району – мабуть, найбільшого в місті за кількістю складних рельєфних ділянок та несприятливих для використання територій. Це і яри, і тальвеги, і зсувні зони. Голосіївський район має більше 50% таких територій, що є найвищим показником по місту. На даний момент на карті міста це білі плями, які реально ніяк не використовуються. Їх складно назвати і рекреаційними зонами, зважаючи ерозії ґрунтів та їх критичний санітарний стан. Довгий час ці території не освоювалися через відсутність відповідних технологій, але зараз такі технології вже існують. Але якщо залучити до вирішення цих питань інвесторів, які повинні в певних питаннях виконувати свій обов'язок перед містом, то безліч проблем можна було б вирішити вже сьогодні. Я думаю, що багато які з компаній пішли б на виконання такої соціально важливої ​​роботи. Території, про які йде мова, повинні бути упорядкованими, доступними і бути зонами тяжіння людей, а не зонами відчуження».

Читайте також: До 2025 року столичні промзони перемістять на Троєщину та Осокорки

Ситуація, як бачимо, досить парадоксальна. У міста немає грошей на освоєння територій, які самі по собі без всяких інвестицій і підведених комунікацій вже мають вартість у сотні мільйонів доларів. Будівництво на таких територіях звичайно менш вигідне, якщо дивитися з позицій швидкості повернення інвестицій, оскільки експлуатація зон відпочинку все ж менш рентабельна, ніж капітальне будівництво.

Однак, якщо оцінювати тривалу перспективу, володіння правом власності на конкретну територію може стати дуже вигідним вкладенням коштів. Особливо у випадку, якщо по даній землі повинна буде пройти транспортна магістраль або які-небудь інженерні комунікації. В цьому випадку ціна землі відразу злетить у десятки разів.

До 1935 р. Національний ботсад теж був неосвоєною територією

Тут можна було б звернутися і до зарубіжного досвіду. Зона з яскраво вираженим ландшафтом в межах міста, це, по суті, - подарунок природи. У таких місцях облаштовують ландшафтні парки (подібний, до речі, є і в Києві), і це непахане поле діяльності для архітекторів і ландшафтних дизайнерів. Хоча, звичайно, перетворення такої території на ландшафтний парк тягне за собою створення в цьому місці відповідної інфраструктури. Вхід до таких місць відпочинку цілком міг би бути платним, як, скажімо, в ботанічний сад ім. Гришка.

І на відміну від розпроданої житлоплощі, такий парк міг би приносити прибуток не одноразово, а постійно, протягом десятків років.

 

Костянтин Єгоров

 
Коментарі (0)