«У.К.» поспілкувалася з керівником Проекту Європейської Комісії «Угода Мерів - Схід» Анатолієм Копцем проте, чи готові українські міста до вирішення енергетичних проблем своїх громад, чим може бути корисна добровільна міжнародна ініціатива міст «Угода Мерів» та чи є в Україні приклади успішної участі міст в цій ініціативі.
Анатолію Степановичу, наскільки українські міста готові взяти на себе відповідальність за компплексне вирішення енергетичних проблем мешканців? Чи є у муніципалітетів розуміння, що необхідно зменшувати енергоспоживання і більш активно впроваджувати відновлювані джерела енергії?
- Перед тим, як розпочинати масштабні проекти з енергоефективності та відновлюваної енергетики, треба перш за все розуміти, чого ми хочемо досягти, яка в нас кінцева мета, адже такі проекти дуже дорогі і потребують мобілізації зусиль усієї громади., Тому перед тим як вкладати кошти, треба зробити аналіз ситуації, яка склалася в енергетичній сфері міста, визначити ключові проблеми, які турбують мешканців та інших зацкавлених учасників місцевого ринку енергії,сформулювати довгострокові цілі енергетичної політики міста та розробити чіткі планидійдля досягнення цихцілей. Здається на сьогоднішній день не має більш наболілої проблеми аніж пошук відповідей на питання чи можна зупинити зстанння витрат місцевого бюджету та бюджетів кожної сімї у платежах за комунальні послуги.
Які це мають бути програми?
- Мова йде про муніципальні енергетичні плани, які по суті відображають стратегію дій місцевої влади щодо забезпечення енергетичних потреб громади у спосіб, сприятливий для розвитку місцевої економіки та оздоровлення довкілля. Але для цього потрібно не тільки розуміння з боку місцевих органів влади, а також готовність до виконання певних зобов’язань, які відображені у тексті «Угоди мерів» і схваленому на першому зібрані міст-учасників цієї ініціативи у Брюсселі у лютому 2009 року. Ці зобов’язання стосуються скорочення викидів вуглекислого газу в атмосферу планету завдяки заходам з енерегоефективності та відновлюваної енергетики. Наприклад, Львів, який приєднався до «Угоди Мерів» і з 2011 року вже реалізує план дій зі сталого енергетичного розвитку, взяв на себе зобов’язання скоротити викиди вуглекислого газу на 20,8% до 2020 року. Ключовим напрямком прикладання зусиль виступає довгострокова програми поетапного скорочення споживання енергоресурсів та енерговитрат в муніципальних будівлях та житловому фонді з теперішніх 210-230 Квт*год/м2 сукупного споживання енергії до 45 Квт год/м2. Тобто скоротити енергомпоживання у будівлях майже у шість разів. Якщо почати почати активно працювати на реалізацію цього плану вже сьогодні, то можна очікувати що через 5-6 років негативну тенденцію до зростання витрат міського бюжету та домогосподарств на придбання енергоресурсів буде повністю зупинено. Як ви розумієте це дуже серйозні завдання, і для їх реалізації місцевій владі потрібно мати, перш за все, виразну політичну волю та дієву систему управління енергетичними процессами у місті.
Чи є вже в Україні інші приклади успішної розробки та реалізації планів дій зі сталого енергетичного розвитку міст?
- Так, окрім вже названого мною Львова, такі енергетичні плани реалізуються в Кам’янець-Подільському, у невеличкому місті Долина Івано-Франківської області, містах Вознесенськ та Первомайськ Миколаївської області.
Скільки взагалі міст приєдналося до «Угоди мерів»? Скільки з них українських?
- Загальна кількість учасників Угоди станом на 3 червня 2012 року складає 4004 міста з 47 країн світу. В основній своїй масі це міста Європейського Союзу, але серед учасників цієї добровільної ініціативі можна відшукати міста Австралії, Аргентини або Нової Зеландії. Приємно, що до Угоди Мерів сьогодні приєднались вже 25 українських міст, які наполегливо працюють над розробкою своїх стратегічних планів у місцевій енергетиці та активно залучають зовнішніх інвесторів до їх реалізації,. До речі сукупний обсяг інвестицій, що були залучені усіма учасниками ініціативи нещодавно перевищила цифру у 2 млрд євро.
Яка процедура затвердження планів дій зі сталого енергетичного розвитку міст-підписантів Угоди мерів? Який наступний етап після прийняття містом енергетичного плану?
- В рамках ініціативи «Угоди мерів» функцію технічного контролю за якістю енергетичних планів, які розробляються містами покладено на Сільний дослідницький центру (англійською Joint Research Center), що знаходиться у місті Іспра, Італія. Європейські експерти перевіряють правильність обраної стратегії та реалістичність запропонованих заходів, а також, наскільки точно були дотримані методологічні рекомендації щодо розробки плану. Треба розуміти, що сам муніципальний енергетичний план – це лише набір добре зважених і прорахованих пропозицій щодо реалізації заходів з енергоефекивності та застосування відновлюваних джерел енергії в різних сферах. На підставі цього плану міста розробляють інвестиційні проекти, кошти на реалізацію яких у вигляді позик можуть надавати місцеві або міжнародні фінансові інстритуції, такі як Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку KFW. NEFCO, тощо. З того моменту, як місто отримало схвалення для свого плану дій зі сталого енергетичного розвитку, воно може почати впевнено вклдати кошти в розробку енергоефективних проектів в різних сферах, наприклад, в житловому фонді, на об’єктах комунальної інфраструктури, в бюджетній сфері, тощо. Будучи впевненим, що інвестор завжди знайдеться.
Фінансування від банків надається лише у формі позики? Чи можливе також надання коштів на грантовій основі?
- Банки, як правило, надають лише кредити. Це зрозуміло, тому що будь-яка фінансова установа зацікавлена в повернені своїх вкладів. Проте міста-учасники «Угоди мерів» можуть також отримувати від деяких фінансових інституці також і гранти. Наприклад, Європейський Інвестиційний Банк (ЄІБ) започаткував спеціальну программу фінансового стимулювання для міст-учасників цієї угоди. В рамках цієї програми ЄІБ надає містам, які вже затвердили енергетичні плани, на беззворотній основі кошти на розробку технічної документації інвестиційного проекту, необхідної для отримання кредиту. Ця сума може сягали однієї двадцятої від суми запиту на позику. Тобто, в даному випадку банк свідомо йде на ризик і готовий втратити кошти, якщо детальне опрацювання проекту виявить можливі проблем з його реалізацією. Але це приклад економічного стимулювання муніципалітетів щодо реалізації заходів з енергозбереження. Спочатку такий механізм стимулювання був доступний тільки містам Європейського Союзу. В даний час аналогічно програма фінансового стимулювання розробляється ЄІБ для України, Молдови, Грузії та низки інших держав.
З якими ризиками стикаються муніципалитети при реалізації зобовязань Угоди Мерів?
- Перш за все, це відсутність кваліфікованих кадрів, які розуміються на питаннях муніципального енергоменеджменту та енергетичного планування. Дуже важко в сучаних умовах залучити спеціалістів високого рівня до роботи в бюджетній сфері. Муніціпалітет не може запропонувати їм належного рівня оплати праці. На посаду міського енергоменеджера не поставиш працівника житлово-комунальної сфери, яким би життєвим досвідом він не володів. Для управління енергією у місті потрібні грунтовні знання та практика використання сучасних інформаційних систем. Без належної університетської освіти тут не обійтися.
По-друге, системи енергоменеджменту в міста доводиться вибудовувати практично з нуля, в умовах браку інформації про обсяги споживання енергоресурсів, умови комфорту та викиди вуглекислого газу на міських інженерних обєкктах. Немає належної системи обліку ресурсів та баз даних енергоспоживання, які б дозволяли впевнено прогнозувати потреби у енергоресрсах та витрати на їх придбання.
По-третє, в умовах постійного зростання цін на викопне паливо, для розробки планів сталого енергетичного та економічного розвитку територій дуже важливо мати не тільки оцінки щодо змін обсягів споживання але і прогнози зростання цін на енергоресурси,. Дотепер при плануванні бюджету держава та місцеві органи влади виходять з припущення що ціни на базові енергоресурси залишаються незмінними, хоча ми добре знаємо що вартість цих ресурсів підвищується декілька разів впродовж року.
Проте найскладніший момент - це змінити свідомість людей, які щоденно споживають енергію, пояснити їм чому треба інвестувати чималі кошти в енергоефекктивніст та відновлювану енергетику, що надалі це обернеться для кожного українця ще збереженням бюджетних коштів та грошей в його гаманці, які він не буде віддавати за спожиту енергію.
Розмовляла Марія Цатурян
.gif)
