Рус Укр
ГоловнаПублікаціїАналітика Якщо в крані немає води
Опитування всі опитування
ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ ВАМ ВЧАСНО СПЛАЧУВАТИ РАХУНКИ ЗА ПОСЛУГИ ЖКГ?
Занадто високі тарифи
Регулярне підвищення квартирної плати
Низька якість послуг або їх повна відсутність
Не дотримання виконавцями термінів з вивезення сміття
Бездіяльність ЖЕКу
Нічого, я завжди вчасно сплачую
Я не вважаю за потрібне платити за комунальні послуги

 




 


 

Якщо в крані немає води

У найближчі тижні виповниться рік з моменту зміни влади на одному з ключових підприємств столиці - ПАТ АК «Київводоканал». Втім, і інформаційні повідомлення про роботу компанії, і проблеми, про які го

Тарифний план

На сьогоднішній день ситуація з водопостачанням виглядає досить пристойно. Вода в крани подається, стоки очищаються, аварійні бригади вчасно приїжджають на більшість поривів трубопроводів. Що стоїть за цим видимим благополуччям? У самому «Київводоканалі» говорять про цілу купу проблем, які необхідно вирішити найближчим часом.

По-перше, надто низький тариф на водопостачання та водовідведення, який для киян сьогодні складає 3,18 грн/куб. м води (не переглядався з 2008 р.). Компанія подала в Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг свої пропозиції про підвищення тарифу. Згідно з розрахунками «Київводоканалу», з урахуванням зростання мінімальної зарплати, вартості очисних реагентів, паливно-мастильних матеріалів і електроенергії, яка займає до чверті собівартості виробництва води, її куб повинен коштувати як мінімум 5,48 грн. Офіційно розрахунків компанія не публікувала. Хоча 66,33% компанії належить місту (за даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, 25,46% належить КМДА безпосередньо, ще 67% належить «Київенергохолдингу», 61% якого у свою чергу належить КМДА), в Київраді розрахунків також не бачили, повідомив кореспонденту ІА «Україна Комунальна» член комісії з питань ЖКГ Олександр Клюс.

По-друге, цілий ряд несплачуваних послуг, які водоканал нібито покриває за рахунок власних ресурсів. Головна послуга - це постачання ресурсу для гарячої води. Нормальна схема в інших містах діє таким чином: постачальник холодної води (водоканал) надає її ТЕЦ (енергокомпанії), яка за те платить, потім нагріває воду і надає послугу «гаряче водопостачання» споживачам. У Києві наданої такої послуги немає. Як не парадоксально це звучить, у «Київводоканалі» стверджують, що поставляють холодну воду «під нагрів» «в космос». І тому, коли за неї ніхто не відраховує водопровідникам частину «гарячого» тарифу, судитися теж немає з ким.

«Зачіпку в законодавстві знайшло «Київенерго» (компанія фактично підконтрольна ДТЕК Ріната Ахметова - авт.), - пояснює Олександр Клюс. - Київрада вже приймала рішення визначити цю компанію постачальником гарячої води. Але в законі є зауваження - тільки за згодою самої компанії. Суд енергетики у міської влади виграли». Крім гарячої води, «Київводоканал» стверджує, що не отримує гроші за обслуговування фонтанів, бюветів. За різними оцінками від 400 млн до 1 млрд грн «водникам» повинні ЖЕКи. І це незважаючи на те, що рівень оплати послуг водопостачання населенням в Києві, за даними Держстату, становить 101,2%. А реальна заборгованість з постачань води - 83 млн грн. Фінансування з держбюджету на поточні потреби (капбудівництво, капремонти, утримання міських каналізаційних і водопровідних труб) здійснюється лише на десять відсотків, стверджує радник голови правління компанії Вікторія Яковенко.

Така недоплата, а також низький тариф, за її словами, і привели до заборгованості «Київводоканал» перед «Київенерго» на рівні 800 млн грн за поставку електроенергії. Нормальне підприємство з таким боргом вже давно збанкрутувало б. А кредитори за таку суму вже давно б затягали б боржника по судах. Але обидва «партнера» продовжують працювати, постачати воду, тепло і світло громадянам. Ніяких видимих кроків з врегулювання конфлікту не робить і місцева влада.

Вигода «хаосу» для можновладців очевидна. Відсутність постачальника послуг - це відсутність відповідальності за неякісні або зовсім ненадані послуги. А наявність тліючого конфлікту - це визнання низької якості таких послуг і можливість спихнути провину на номінального опонента. Тим більше, що у «Київводоканалу» таких конфліктів два - з «Київенерго» і з безпосереднім господарем - КМДА. «Київводоканал навмисно заганяють у борги зацікавлені бізнес-структури, щоб форсувати питання приватизації», - пропонує ще одну версію генеральний директор юридичної групи «Колегіум» і депутат Київради Валерій Карпунцов. Але офіційно такі розмови поки не ведуться. Тим більше, що компанія лише «повернулася» (через суд) з офшорних зон.

Зигзаги нового спрута

Відсутність глобальної платіжної дисципліни і порядку у взаємовідносинах між постачальниками і споживачами послуг - явище щонайменше дивне для Валерія Ченчевого, голови правління «Київводоканалу». Справа в тому, що земляк Олександра Попова, колишнього мера Комсомольська Полтавської області (керував КП «Полтававодоканал») славився досить ефективним борцем за законні платежі населення за комуналку. Неплатників водоканал відключав системами «Спрут» і «Зигзаг» (дозволяють індивідуально перекрити подачу води в кожній окремій квартирі). Винахід, до речі, прижився не в одному обласному центрі України. На київському водоканалі, правда, впроваджувати таку систему не стали, в тому числі і через занадто хворобливий соціальний ефект, який такі відключення може піддати електорату.

Незважаючи на такий новаторський досвід, з конфліктом навколо «Київенерго» Валерій Геннадійович нічого вдіяти за рік так і не зміг. Питання - чи хотів. Відносини з енергомонополістами він називає «партнерськими» і збирається вирішити всі проблеми в ході переговорів. Втім, йому не звикати жити з боргами - полтавська компанія, якою він керував, перед його відходом також була в напівживому стані, маючи 42 млн грн боргів. З них місцевим обленерго - близько половини.

Цілком можливо, що якісь активні дії в компанії у напрямку розрулювання ситуації будуть відбуватися ближче до кінця року, коли, нарешті, будуть оприлюднені результати аудиту роботи попередників пана Ченчевого. Щоб на них можна було перекласти частину відповідальності за свою бездіяльність. Ці результати громадськість хотіла побачити ще в квітні-травні, потім у липні, коли аудит нібито був завершений. Однак документ не оприлюднено до цих пір.

Не можна виключати, що це пов'язано з тим, що ситуація в «Київводоканалі» у порівнянні з минулим роком не надто покращилася, а за деякими позиціями навіть стала гірше. Наприклад, за 9 місяців поточного року кількість аварій на водопроводах збільшилася з 50 до 70 (на 40%). Кількість відремонтованих трубопроводів також не вражає - всього 8 км з семитисячної мережі (у 2010 році - близько 12 км). В компанії називають причиною такого стану справ недофінансування: мовляв, заходи, які розписані на водоканал в Програмі соціально-економічного розвитку Києва, профінансовані всього на 10% - 16% на каналізацію та 5% на водопровідні мережі. З щорічно необхідних 2 млрд грн з міста надходить не більше 150 - 200 млн грн. Однак, Олександр Клюс стверджує: тільки з початку року компанія отримала 300 млн грн у вигляді збільшення статутного капіталу і ще близько 1 млрд грн отримає в рамках програми.

Незважаючи на «тотальне недофінансування», «Київводоканалу» все ж вдається реалізовувати невеликі інвестпроекти. Наприклад, автопарк аварійних бригад переведений на систему GPS-контролю, який дозволяє економити час і паливо, перекидаючи робітників між точками поривів без заїзду на базу. Крім того, реалізовано проект з встановлення теплового котла на водопровідній насосній станції на Троєщині, що дозволить виробляти електроенергію з альтернативних джерел. На ряді колекторів встановлюються частотні розподільники, що дозволяють уникнути гідроударів під час пікових навантажень на водопроводи. Звідки беруться гроші на такі проекти - питання, на яке в «Київводоканалі» не дають відповіді, стверджуючи, що працюють на внутрішніх резервах, які «закінчуються». Але ж чим прозоріше будуть працювати такого роду структури, тим з більшою довірою до них будуть ставитися громадяни. Поки ж туманні тліючі конфлікти і відсутність глобального прогресу в поліпшенні системи водопостачання змушують громадян агресивно реагувати на будь-які розмови про підвищення тарифів, саркастично посміхатися на заклики пити воду прямо з-під крана, і здивовано знизувати плечима на прохання не користуватися пральними порошками. Як би сильно це не шкодило бактерії, що очищає стоки.

Які проекти водоканалу місто мало намір профінансувати в 2011 році, тис. грн. Дані: бюджет Києва на 2011 рік.

v krane net vody ukr



Андрій Іващенко, спеціально для ІА «Україна Комунальна»

 
Коментарі (0)